Нерозривний зв'язок підноситься з руїн часу

Їх погляди нарешті зустрілися, прорізаючи туман простору та тягарі, звані роками розлуки. У цей спокійний момент нічого іншого не мало значення—лише вони, і все, чим вони коли-небудь були.

У тому погляді палало тепло, народжене спільною кров'ю, з зв'язків, які жоден меч не зміг би розірвати, але також пронизливий вакуум століть, marked by silence and distance.

Навколо них світло стискалося—потемнілі нитки, виткані з жалю та невизначеності. Можливо, це кінець… або іскра чогось, що давно назріло. Бо, насправді, все завжди йшло лише про них.