Bud Spencer & Terence Hill - Slaps And Beans

Як і очікувалося, і на відміну від гри Noi Siamo Angeli 1997 року (серія з Бадом Спенсером), цього разу вони обрал

Як і очікувалося, і на відміну від гри Noi Siamo Angeli 1997 року (серія з Бадом Спенсером), цього разу вони обрали жанр, який їм найбільше підходить: beat em up (я проти району). На початку гри ми можемо вибрати, за кого грати: Теренса чи Бада.

Гра спеціально розроблена для двох гравців, але якщо немає нікого з іншим контролером, машина візьме під контроль іншого персонажа, і ми зможемо керувати ним, коли захочемо, за допомогою кнопки, яка дозволяє нам змінити персонажа.

В принципі, обидва персонажі управляються однаково, хоча вони мають певні відмінності, коли справа доходить до виконання їхніх рухів. У нас є кнопка для атаки, інша - для виконання спеціальних рухів, ще одна - для хапання речей (або ворогів), а ще одна - для захисту. Однією з найкращих деталей цієї гри є абсолютна обережність, яка була проявлена до оригінального матеріалу, так що рухи, які ми побачимо в грі, взяті з фільмів цих двох міфічних акторів.

Гра має багато деталей, які роблять її особливо цікавою для фанатів дуету, і навіть для шанувальників екшн-відеоігор в цілому. Під час гри ми зіткнемося з кількома ситуаціями, які змінюють звичний тон гри через міні-ігри, і в багатьох випадках це має сенс через траєкторію фільмів цих акторів.

На жаль, створення хорошої відеогри - це більше, ніж просто взяти вихідний матеріал і подивитися, як сцени можна перетворити на ігрові механіки. Йдеться про хронометраж, інтенсивність та створення сцен у найбільш запам'ятовуючий і найменш нудний спосіб, який тільки можливий. І, на жаль, саме в цьому Slap and Beans дещо не дотягує, особливо якщо грати в гру на одному диханні.

З іншого боку, якщо проходити гру так, ніби кожна сцена - це фільм, цей недолік не так помітний. Прикро, але треба сказати, що жанр beat 'em up дуже невдячний в цьому відношенні, і дуже мало ігор, які вміють ефективно вирішувати цю проблему.

На щастя, в чому вона дійсно сяє, особливо для тих, хто цінує гарний піксельний арт, так це в графіці. Цей дует постійно створює відчуття присутності у фільмі, але так, ніби гра була розроблена для пристроїв трохи потужніших, ніж консолі чи 16-розрядні комп'ютери.

Але де гра переходить у розряд виняткових, так це у звуковому супроводі. Музика з фільмів з першої хвилини, деякі з них співаються, звуки, взяті безпосередньо з таких творів, як They Call Me Trinity і пізніших, включаючи класичний звук молотка, що падає на ворогів, коли кулак Бада приземляється на їхні голови, і все це з великою кількістю спагетті-вестернового характеру, і в той же час відносно вірно відповідає категорії 16-бітних ігор, тому в цій грі немає відносно складних голосів, але у нас буде все в тексті, як правило, добре перекладеному.

Треба сказати, що цю гру треба сприймати такою, якою вона є. Це данина кінематографу та акторам, які залишили свій слід у певних частинах світу. Як такий, це фантастичний продукт, тоді як, якщо ми залишаємося в тому, що це аркадна гра певного жанру, вона не є найкращим представником, незважаючи на її хороший рівень мистецтва та звуку.