Flynn: Son of Crimson

Flynn: Son of Crimson - одна з тих інді-ігор, яка ідеально підходить для тих, хто любить двомірні платформерні ігри з акцентом на приг

Flynn: Son of Crimson - одна з тих інді-ігор, яка ідеально підходить для тих, хто любить двомірні платформерні ігри з акцентом на пригоди та класичні штрихи. Гра від студії Thunderhorse не видає нічого нового, але це й не потрібно. Її головна перевага полягає в тому, щоб скористатися інструментами, що є в розпорядженні, та реалізація свої механіки.

Ця назва ставить нас на місце молодого Флінна в історії, яка розповідає про подорож героя на захист своєї батьківщини. Невблаганне зло насувається без попередження на прекрасний острів Розантіка. Бар'єр між островом і Лихом дав тріщину, породивши надприродні явища з ворожими істотами, які повільно заселяють кожну територію острова. Флінн - обраний, той, хто має покласти край цьому лиху і таким чином відновити мир, що опинився під загрозою. Він не зробить цього сам... Або зробить. Декс, його містичний супутник і дух-охоронець, буде його супутником у цій подорожі, хоча вам доведеться дізнатися, до якої міри.

Саме так презентується гра, яка досконало вивчила класичні твори, що визначили стильовий напрямок сайдскролерних RPG свого часу. Суть Shovel Knight витає в повітрі; не тільки в структурі, але і в схемі управління. Відомо, що робота Yacht Club Games є еталоном, але вона не намагається наслідувати його, натомість напрочуд глибоко занурюється в набір рухів і дій, які надають індивідуальності цілому. Насправді, Flynn: Son of Crimson знає, як диференціювати себе настільки, що порівняння забуваються вже після перших кількох рівнів. Її тривалість, всього 6 годин в середньому темпі, залишає вас бажати більшого; хоча це також дозволяє уникнути втрати фактору несподіванки. Вона майже не повторює ситуацій, вміє інтегрувати нові здібності персонажа і змішувати їх так, щоб кожен тип ворога був слабким до певного типу стихійної магії; хоча і не зовсім використовує їх.

Дивує те, наскільки сильно використання меча, сокири чи кігтів впливає на ігровий процес; не стільки тому, що вони по-різному контролюються або завдають більшої чи меншої шкоди (вони навіть мають різні комбо), скільки тому, що вороги можуть бути невразливими до одного конкретного типу рухів... і страшенно слабкими до іншого. Це експоненціально посилює елемент рольової гри у Flynn: Son of Crimson, особливо на пізніх стадіях та фінальних босах, і відповідний дизайн рівнів також розроблений з урахуванням цього фактору.

Реальність така, що Flynn: Son of Crimson - це не метроідванія, а платформер з бічною прокруткою, і його головоломки надзвичайно прості. Деякі з них врізаються в дуже активний темп ігрового процесу. Її великою перевагою, поряд із суворо механічною схемою управління, є боси. Як і в Mega Man, ми зазвичай досягаємо їх принаймні з однією новою навичкою, але тут не бракує однієї, а навпаки, вона поєднує в собі все, чого ми навчилися, і ставить нас у достатньо скрутне становище. Загалом їх півдюжини, і вони є кульмінацією кожної частини загрозливого регіону. Іноді наше просування мапою буде перериватися лихом, яким є битва з босом: поки ми його не переможемо, всі рівні будуть заблоковані.

Краса зі всіх сторін

Як ви можете собі уявити, зовнішність у цьому випадку не обманює: Flynn: Son of Crimson - це красива назва, вона легка для очей і має фантастичну анімацію. У 2D-графіці акцент зроблено на кольорі, як персонажів, так і оточення, і вона добре виглядає на екрані будь-якого розміру при 60 кадрах в секунду. Анімація персонажів, особливо Флінна та Декса, сповнена деталей, так само як і оточення та вороги, з якими ми зустрічаємося під час пригоди. Тому дуже шкода, що в цьому відношенні різноманітність настільки низька. Врешті-решт, дуже швидко ідентифікуються шаблони штучного інтелекту, який залишає бажати кращого. Часом саме середовище є більшою перешкодою, ніж самі вороги.

Загалом, Flynn: Son of Crimson - це свіжа, приємна, добре виконана і невибаглива пригода, чесна в усіх відношеннях, яка, сподіваємось, послужить студії гарною нагодою для створення більшого, амбітнішого сиквелу або для експериментів з іншими жанрами. Тут немає нічого провального, хоча й не досягнуто досконалості. Завершення фільму з посмішкою на обличчі - ознака того, що роботу виконано на відмінно.