Wildfire · IDC Games

Стелс-ігри, як правило, мають дві версії. Сьогодні більшість із них є системними ігровими майданчиками, де гравцям

Стелс-ігри, як правило, мають дві версії. Сьогодні більшість із них є системними ігровими майданчиками, де гравцям запропоновано безліч варіантів дій у тій чи іншій ситуації, а помилки виправляються за кілька секунд, які потрібні черговому стражеві, щоб зрозуміти, що це, найімовірніше, були щури. З іншого боку, є і більш жорсткі ігри, в яких існує тільки один правильний спосіб гри, а кожна помилка карається смертю і екранами завантаження.

Як правило, найуспішнішими виявляються ігри першого типу. Тому треба сказати, що в Wildfire ми стикаємося з ситуаціями, коли не знаємо, якою буде стелс-гра в той чи інший момент.

На початку гри наше село зруйноване вщент, його жителі взяті в полон, а вас спалено на вогнищі за підозрою в чаклунстві. На власний подив, ви виходите з багаття живим і маєте здатність втягувати в руки вогонь з будь-якого джерела, що знаходиться поруч, і кидати його назад у вигляді вогняної кулі. Інша частина гри проходить у двомірних рівнях, де потрібно пробиратися вулицями, уникати стражників і, за бажанням, рятувати жителів.

У базовому варіанті прокрастися можна, уникаючи прямої видимості ворогів. Ви можете перестрибувати через прірви, підійматися ліанами, щоб опинитися на висоті, падати вниз, щоб проскочити під мостами, і присідати у високій траві. Однак у охоронців немає видимих приладів бачення, як, наприклад, у Mark Of The Ninja, тому важко визначити, чи бачать вони вас. Охоронці також повільно патрулюють і можуть почути вас, якщо ви стрибаєте або біжите по кам'яних поверхнях, тож іноді оптимальним рішенням буде тривале очікування та дуже повільне пересування.

На щастя, оптимальність багато в чому необов'язкова. У більшості рівнів потрібно лише дістатися до виходу, а за виконання таких завдань, як порятунок жителів, залишитися непоміченим і залишити в живих стражників, нараховуються бонусні очки. Це схоже на дозвіл не турбуватися про деталі, якщо ми цього не хочемо, що дуже важливо, враховуючи, що гра називається Wildfire.

Вогонь поширюється, ось так сюрприз. Ми можемо кинути його на дерев'яний міст, щоб перервати шлях патруля надокучливого стражника, але потім вогонь спалює прилеглу лозу, а за нею і траву, а потім підпалює бочки, які вибухають, спричиняючи ланцюгову реакцію, яка триває впродовж усього рівня. Шлях, яким піде вогонь, значною мірою передбачуваний, але, що ще більш тривожно, у багатьох випадках використання вогню не допомагає, а лише вносить хаос. Наприклад, через палаючу траву у вас залишається менше місць, де можна сховатися.

Бачачи, що ваш світ охоплений полум'ям, стражники також впадають у паніку на деякий час, протягом якого їхня поведінка є непередбачувана. Паніка хороша тим, що дає змогу непомітно прослизнути повз них, якщо ви досить швидкі, але іноді вона також змушує вартових кидатися з обриву без нагальної потреби. Іноді вони виживають після падіння і опиняються на новому місці, яке заважатиме вашому просуванню, а іноді гинуть, що може призвести до провалу завдання зі збереження їхнього життя. Ні те, ні інше не здається хорошим компромісом.

У міру використання очок апгрейду наші вогняні здібності збільшуються, і врешті-решт до них приєднуються здібності води та землі, які відкриваються в міру освоєння нових частин ігрового світу. Однак можливості, що відкриваються цими здібностями, радше кількісні, ніж якісні.

Згодом ми отримаємо здібності, що дають змогу підпорядковувати собі ворогів більш безпосередньо: ліани або лід, щоб знерухомити їх на місці, дим, щоб засліпити, і т.д. Однак кількість доступних ресурсів завжди залежить від примх дизайну рівнів.

На закінчення слід сказати, що Wildfire відполірована в багатьох областях. Його піксель-арт чистий і комунікабельний, користувацький інтерфейс звучить приємно, і в цьому немає недоліку. У міру просування світом змінюються набори мозаїк, з'являються нові вороги, а місії мають унікальні цілі або несподівані повороти.