THE FINALS змушує будівлі згинатися, хитатися й відбиватися в найбільшому оновленні руйнувань

Знищення будівлі в THE FINALS стане значно менш бінарним. PRIME TIME виходить 20 жовтня з тим, що Embark Studios називає найбільшим переворотом у системі руйнувань відтоді, як гра вийшла: поява поступового структурного руйнування, шарнірних частин архітектури, хитких підвісних конструкцій, ударних хвиль, динамічного сміття та диму й газів, які фізично реагують на зміну Арени. Нове оновлення Dynamism Upgrade заглиблюється значно глибше, ніж просто кращі анімації обвалу. Embark додали цілий новий шар симуляції між цілою будівлею та купою роз’єднаного щебеню, що дозволяє боям продовжуватися всередині споруд, які активно згинаються, просідають і розриваються.

Геймплей-програміст Roman Smirnov і старший геймдизайнер Tim Overvliet у останньому демонстраційному ролику PRIME TIME пояснюють, що змінюється під щебенем. Їхня мета — зробити руйнування більш фізично виразними, не втрачаючи передбачуваності, необхідної для змагального шутера. Підлога має вміти частково прогинатися в кімнату нижче, але гравець також має розуміти це прогинання, встигнути зреагувати до його завершення і, можливо, використати утворену геометрію як новий маршрут. Поєднання симуляції та читабельності стає однією з центральних ідей жовтневої трансформації THE FINALS.

Руйнування нині має два дуже різні стани

Пояснення Embark починається з архітектури, що вже живить THE FINALS. Нинішня система руйнувань фактично працює через два шари. Один — Strain, що відповідає за оцінку структурної цілісності будівель і визначення, коли секція більше не може бути підтримана. Інший — ширша фізична симуляція, яка бере керування, щойно об’єкт відривається, дозволяючи уламкам падати, зіткнутися і взаємодіяти з Ареною.

Ця система відповідальна за багато з того, що робить THE FINALS впізнаваною з 2023 року, але вона створює різкий перехід. Частина архітектури загалом або прикріплена і структурно стабільна, або від’єднана і підпорядковується звичайній фізиці. Як тільки Strain вирішує, що підлога, стіна чи інший елемент зазнали відмови, цей об’єкт може швидко перейти в режим падіння як уламок замість того, щоб залишатися в пошкодженому проміжному стані. PRIME TIME додає новий шар, який займає величезний спектр можливостей між цими двома станами.

Embark називає це поступовим руйнуванням. Замість того, щоб кожна зламанa секція одразу повністю відокремлювалася, пошкоджені елементи можуть залишатися слабо з’єднаними один з одним. Ці з’єднання продовжують реагувати на фізику, отже стіни можуть нахилятися, підлоги — просідати, коридори — викривлятися, а частини архітектури можуть згинатися або обертатися, залишаючись прикріпленими до більшої структури.

Будівля тепер може залишатися придатною для гри, поки вона руйнується

Негайний наслідок — структурна відмова перестає бути лише кінцем і стає тимчасовим ігровим станом. Пошкоджена підлога може прогнутися вниз, не зникаючи повністю, створюючи схил між двома рівнями. Кімната може частково деформуватися, поки гравці все ще б’ються всередині, а секції стін можуть залишатися завислими під нестійкими кутами замість миттєвого перетворення на уламки. Підвісні конструкції також інтегруються в ту ж систему, дозволяючи їм хитатися, крутитися й потенційно вриватися через сусідню архітектуру.

Це може суттєво змінити спосіб, яким гравці реагують на вибухівку. За нинішньої системи знищення підлоги під Cashout Station часто означає утворення діри й скидання об’єкта на інший рівень. За поступового руйнування та сама атака може створити нахилену поверхню, часткове відкриття або імпровізований ранг перед тим, як структура повністю впаде. Тому RPG, Charge 'N' Slam, C4 або постріл із гранатомета мають більше можливих наслідків, ніж просто визначити, чи витримає поверхня. Така інтерпретація прямо випливає з мети Embark — створювати нові прохідні простори в міру деформації споруд.

Арена також має еволюціонувати природніше протягом матчу. Сильно контестована будівля може починатися як знайомий шматок рівня, кілька хвилин розвивати криві підлоги й нестійкі стіни і врешті завершити матч як навігаційна маса зруйнованої геометрії. У THE FINALS, де одна й та сама будівля може містити кілька послідовних Cashout-схваток, ці проміжні стани можуть зробити другий бій принципово відмінним від першого ще до того, як структура буде повністю знесена.

Уламки стають місцевістю, а не просто візуальним наслідком

Embark рухався в цьому напрямі вже кілька сезонів. Раніші оновлення Smooth Destruction дозволили руйнівним будівлям пошкоджувати сусідні конструкції, створювали сильніші ланцюгові реакції й переробляли уламки так, щоб гравці могли надійніше прокладати шлях через зруйновані середовища. Kyoto був одним із головних полігонів для тестування: пов’язані шматки щебеню навмисно формували прохідні простори після падіння будівель. PRIME TIME розширює цю філософію в набагато ширшу системну зміну.

Офіційна дорожня карта тепер спеціально вказує динамічні купи уламків як одну з жовтневих функцій. Замість того, щоб щебінь насамперед позначав, де раніше була прохідна структура, ці залишки можуть стати частиною нового поля бою. Embark хоче, щоб великі обвали залишали поверхні, по яких гравці можуть пересуватися і битися, ефективно дозволяючи руйнуванню одночасно створювати нову геометрію й руйнувати оригінальний рівень.

Це відрізняє тактику THE FINALS. Звичайне руйнівне середовище зазвичай стає біднішим у міру прогресу матчу: стіни зникають, укриття йдуть і будівлі втрачають складність. Оновлена система Embark прагне зробити руйнування трансформаційним, а не чисто віднімальним. Рознести початковий маршрут може створити інший шлях із щебеню, що залишився.

Підвісні структури можуть стати гігантською рухомою зброєю

Одна з драматичніших новинок — шарнірні і хиткі конструкції. PRIME TIME дозволяє частково з’єднаним шматкам архітектури продовжувати рухатися, будучи прикріпленими, утворюючи великі підвісні об’єкти, які можуть розгойдуватися в бік сусідніх поверхонь або зрештою відірватися повністю.

THE FINALS уже експериментувала з цією концепцією раніше. Оновлення Smooth Destruction в сезоні 8 дало підвісним структурам і кранам реальний імпакт-ущерб, тож падіння однієї конструкції могло пошкодити іншу й спричинити ланцюгову реакцію. Сезон 9 продовжив розширювати ці системи, а пізніші оновлення інтегрували покращене руйнування в більше Арен. PRIME TIME, здається, переводить те, що раніше було вибірковою фічею, у більш фундаментальну частину симуляції.

Тактичні можливості очевидні. Знищення структурної опори більше не обов’язково викличе негайний обвал прямо вниз. Утворена секція може залишитися прикріпленою, пролетіти крізь іншу частину будівлі й спричинити вторинні пошкодження перед тим, як впасти. Це означає, що корисний ефект вибуху може продовжувати розвиватися після первинного вибуху, даючи гравцям більше шансів спровокувати ланцюгові реакції, а не лише проробити діри.

Це також робить саму Арену небезпечнішою. Учасник, що б’ється поруч із нестійкою стіною, більше не має стояти біля статичної пошкодженої геометрії. Структура може продовжувати змінюватися після первинної події руйнування, тож усвідомлення того, що ще залишено прикріпленим, стає майже так само важливим, як і знання, які стіни вже зникли.

Вибухи отримують ударні хвилі, що деформують оточення

PRIME TIME також додає ударні хвилі до екосистеми руйнувань. Новий ролик демонструє, як вибухова сила агресивніше впливає на навколишні конструкції, включаючи згинання стель і стін і потенційне відривання секцій дахів.

Це розширює вплив вибухової зброї поза межі точної поверхні, що отримує пошкодження. THE FINALS завжди дозволяла гравцям використовувати вибухівку архітектурно, але оновлена система робить навколишню фізичну реакцію більш помітною. Вибух — це не просто віднімання HP в одному об’єкті довкілля; сама сила може впливати на те, як сусідня структура деформується.

Різниця стає особливо важливою в комбінації з поступовим руйнуванням. Як тільки кілька поверхонь вже слабо з’єднані або частково відокремлені, ще один вибух може штовхнути ці нестійкі елементи в подальший рух. Пошкоджена кімната може поводитися інакше, ніж ціла, під дією тієї самої вибухової сили, виробляючи каскадні взаємодії, яких Embark прагнув через попередню роботу Smooth Destruction.

Ланцюгові реакції стають основною тактичною системою

Embark відкрито заявляє, що посилює ефекти послідовного удару, дозволяючи одному події в середовищі надійніше ініціювати іншу. Великі шматки уламків можуть пошкоджувати конструкції, з якими вони стикаються; частково прикріплені секції можуть дестабілізувати сусідню геометрію; вибухи можуть запускати послідовності, що продовжуються навіть після того, як гравець, який їх спричинив, відійшов.

Саме тут THE FINALS, можливо, найчіткіше відрізняється від шутерів зі звичайною руйнівною кришкою. Найцікавіший результат — не просто те, що гравець знищив Стіна A. Найцікавіше, що руйнування Стіни A змінило сили, що діють на Підлогу B, яка впала проти Структури C і врешті відкрила шлях, що не існував, коли був випущений перший вибух.

Embark уже витратив кілька оновлень на покращення саме цієї поведінки. Конструкції Skyway Stadium отримали здатність пошкоджувати одна одну під час обвалу, пагода в Kyoto була налаштована так, щоб розвалюватись більш природно під власною вагою, а пізніші оновлення розширили імпакт-ущерб і Smooth Destruction на додаткові структури. PRIME TIME консолідує ті експерименти в найбільшу системну ревізію досі, замість того щоб трактувати їх як винятки для окремих карт.

Дим нарешті почне «бачити» стіни

Оновлення Dynamism не обмежується суцільними об’єктами. Дим і токсичний газ перебудовуються так, щоб їхні хмари реагували на реальний стан Арени, включно зі стінами і щойно створеними отворами. Один особливо важливий наслідок, підтверджений у демонстрації розробників, — газ більше не має впливати на гравців крізь цілі стіни.

Це вирішує одну з менш інтуїтивних взаємодій нинішніх систем довкілля. Якщо хмара газу існує з одного боку стіни, візуальна геометрія натякає на захист, навіть коли ефект зараз може простягатися через ту поверхню. З оновленою симуляцією хмара має поважати фізичне середовище, роблячи видимий стан Арени більш надійним показником того, що фактично може досягти гравця.

Та сама ідея стає значно цікавішою, коли руйнування починає змінювати ці межі. Хмара газу, що була всередині кімнати, може поводитися інакше після того, як хтось розіб’є одну з її стін. Дим, розгорнутий, щоб заблокувати коридор, може адаптуватись, коли сам коридор відкриється в іншу кімнату або на вулицю. Отже руйнування змінює не лише маршрути руху і лінії вогню, але й обсяги, через які можуть розповсюджуватися ефекти контролю площі.

Вибухи можуть тимчасово пробивати отвори в диму

Сам дим тепер реагує на фізичну силу. Вибухи можуть тимчасово розсіювати ділянки хмари диму або газу, відкриваючи короткі вікна огляду через замутнену ділянку, перш ніж ефект знову зімкнеться.

Це, можливо, одне з найважливіших тактичних доповнень, бо створює прямий контргру з використанням обладнання, яке не було спеціально створене як антидимовий інструмент. Якщо команда накрила підхід димом, супротивник може детонувати вибухівку й миттєво відкрити, що за ним сховано. Навпаки, гравці, що перебувають у диму, мають враховувати, що їхнє сховання більше не гарантовано залишатиметься візуально однорідним, щойно розпочнеться перестрілка.

Це також відповідає ширшому вживанню слова dynamism у Embark. Студія неодноразово стверджувала, що динамізм — це більше, ніж просто руйнування. Їхня амбіція — Арена, де фізика, матеріали та сили взаємодіють послідовно, тож вибух має логічно впливати на гази й дим так само, як і на ослаблену архітектуру. PRIME TIME — перше оновлення, де ця філософія виражена настільки явно як для суцільної геометрії, так і для ефектів довкілля.

Хаос має залишатися читабельним

Додавання більшої кількості можливих станів для кожної будівлі вводить очевидну соревновальну проблему. Якщо підлога може бути ціла, тріснута, прогнута, частково відділена, хитатися або повністю зруйнована, гравці повинні мати достатньо інформації, щоб швидко відрізнити ці стани, поки хтось стріляє в них.

Embark каже, що тому витратили значні зусилля на поліпшення візуальних підказок і послідовності, забезпечуючи, щоб гравці могли розуміти, що відбувається, передбачати структурну відмову і отримувати достатньо попередження, щоб відреагувати. Студія не хоче, щоб поступове руйнування робило симуляцію довільною. Уся система залежить від того, що гравці зрештою навчаються: певні типи пошкоджень і структурні умови мають спричиняти зрозумілі наслідки.

Ця робота фактично почалася раніше. Сезон 7 ввів прогресивні тріщини на стінах, підлогах, стелях і колонах, інтенсивність яких відповідала залишковому здоров’ю об’єкта довкілля. Інші оновлення зменшували й уточнювали візуали пошкоджених країв, щоб гравці могли точніше оцінити, де сталося руйнування. PRIME TIME поширює ту саму проблему читабельності на значно складнішу фізику.

Ідеальний результат — контрольована непередбачуваність. Гравці не повинні знати точну кінцеву форму кожної падаючої будівлі, бо це підриває emergent-якість, за якою прагне Embark. Вони повинні, однак, розуміти, чому будівля поводиться так, як вона поводиться, і мати достатньо інформації, щоб приймати рішення під час цього процесу.

Обвали також переробляють, щоб звучати важчими

Нова система руйнувань має й аудіокомпонент. Embark каже, що перебудували значну частину того, з чого зроблені руйнування, аби обвали несли більше ваги й шуму, доповнюючи фізичну складність сильнішим зворотним зв’язком, коли великі структури починають відмовляти.

Це стає важливішим, коли сам обвал триває довше. За бінарної моделі руйнування один гучний випадок міг повідомити про те, що структура зламано. Поступова відмова вводить послідовність нестабільних станів, тож звук має потенціал допомагати гравцям розпізнавати, що щось над або поруч них ще рухається, навіть коли вони не бачать цього безпосередньо.

PRIME TIME окремо включає переробку звуку кроків, згідно з офіційною дорожньою картою Embark, що свідчить про те, що ширша робота над аудіо в жовтні також спрямована на те, щоб інформація під час матчів була зрозумілішою. Оскільки будівлі вироблятимуть складнішу геометрію, дим змінюватиме лінії огляду, а уламки створюватимуть додаткові поверхні для того, щоб через них ходити, надійні аудіопідказки стають дедалі важливішими, а не просто ще однією презентаційною фішкою.

Embark роками рухався в бік цієї системи

Називати PRIME TIME найбільшим оновленням руйнувань з моменту запуску не означає, що технологію THE FINALS не чіпали протягом трьох років. Embark поступово перебудовував її протягом численних сезонів. Kyoto отримав великий овергол у руйнуваннях, що зробив обвали більш поґрадуальними й перетворив уламки на місцевість. Smooth Destruction введе імпакт-ущерб і ланцюгові реакції. Пізніші сезони додали пов’язані шматки, сильніші взаємодії з довкіллям, кращі візуальні ефекти пошкоджень і оптимізації продуктивності, спеціально розроблені для великих подій руйнування.

PRIME TIME, здається, — це точка, де ті окремі експерименти сходяться. Замість того, щоб продовжувати покращувати конкретні будівлі поодинці, Embark змінило основне відношення між структурною цілісністю і звичайною фізикою, ввівши проміжний стан симуляції.

Це вимагало більше часу на розробку, ніж звична сезонна ритміка студії могла б зручно забезпечити. Виконавчий продюсер Christian Aarsrud пояснив у вересні, що Embark свідомо трактував 2026 рік як один великий розвитковий проєкт, а не три окремі сезонні, даючи системам, таким як руйнування, переробки Арен, продуктивність і презентація, достатньо часу для розвитку протягом року.

Це оновлення також пояснює, чому зараз перебудовують класичні Арени

Овергол руйнувань виходить одночасно з масштабними переробками найстаріших Арен THE FINALS. Monaco, Seoul і Skyway Stadium переглядаються з урахуванням майже трьох років поведінки гравців, а також оновлюються освітлення, матеріали, текстури, маршрути й ідентичності спонсорів.

Ці дві ініціативи доповнюють одна одну. Початкові Арени були створені для ранньої версії технології руйнувань Embark, тож їхню геометрію не можна було проєктувати під поступову відмову, хиткі структури та динамічні уламки так, як це можна робити з майбутніми картами. PRIME TIME дозволяє студії повернутися до знайомих просторів, одночасно надаючи цим просторам нові фізичні можливості.

Ветеран-гравець тому може впізнати загальну планування Monaco, водночас виявивши, що будівля, яку він нищив сотні разів, більше не руйнується в точно такий самий тип поля бою. Знайомі знання карти все ще важливі, але фізичні наслідки атаки на середовище стають важче звести до одного запам’ятованого результату.

Продуктивність залишається одним із найбільших технічних питань

Уся ця симуляція створює очевидну проблему для мультиплеєрного шутера, який вже синхронізує масштабні руйнування між багатьма клієнтами. Embark неодноразово оптимізував оновлення довкілля, фізику, колізії й продуктивність CPU в попередніх сезонах, включно зі змінами, спрямованими на зменшення підвисань під час великих руйнувань. Офіційна дорожня карта PRIME TIME знову перераховує покращення продуктивності поряд із Dynamism Upgrade, а не трактує їх як окрему довгострокову проблему.

Самі руйнування симулюються на сервері, згідно з поясненням Smirnov щодо базової архітектури. Це критично, бо кожен учасник має погоджуватися зі станом будівлі, щоб її геометрія працювала в змагальному режимі, але це також робить технічне досягнення значно складнішим, ніж чисто локальний фізичний спектакль.

Embark ще не опублікував повний жовтневий звіт щодо продуктивності або остаточні технічні вимоги, пов’язані конкретно з поступовим руйнуванням. Ці деталі матимуть значення, коли PRIME TIME запрацює на живих серверах, особливо коли кілька команд почнуть навмисно стресс-тестувати систему, руйнуючи якомога більше Арени.

PRIME TIME перетворює руйнування з події на процес

Це, можливо, найсуттєвіша зміна в усьому шоукейсі. THE FINALS завжди дозволяла будівлям падати, але обвал зазвичай означав заключну стадію структурної взаємодії. Стіна зруйнована. Підлога впала. Будівля зійшла нанівець.

PRIME TIME перетворює сам цей перехід на ігровий процес.

Підлога може почати відмовляти, поки учасники продовжують битися по ній. Стіна може залишатися прикріпленою, нахилившись у кімнату. Підвісна конструкція може розгойдуватись, перш ніж впасти, вдарити щось інше і розпочати ще одну ланцюгову реакцію. Уламки можуть створити шлях, яким користуються, щоб врятуватися від обвалу, що їх породив. Дим може переміщатися навколо тих змінних поверхонь, а вибух може тимчасово вирізати видимість через хмару над ними.

Це значно амбітніше визначення руйнування, ніж просто збільшення кількості розбивних об’єктів. Embark фактично додає більше часу й більше фізичних станів між причиною і наслідком, даючи гравцям додаткові моменти, у яких вони можуть відреагувати на катастрофу навколо, використати її або, навпаки, погіршити.

THE FINALS вже вибудувала свою ідентичність навколо ідеї, що Арена ніколи не має залишатися цілою.

20 жовтня PRIME TIME переконається, що їй навіть не доведеться завершувати обвал, перш ніж почнеться наступний бій.